Раїсу Кириченко в Полтаві вирішили увічнити незвично: її бронзова постать стоїть не у відстороненій урочистій позі, а наче продовжує концерт, який просто на мить зупинився. Розкриті руки, сценічний одяг, музичні мотиви навколо – усе це більше нагадує зустріч із виконавицею, ніж традиційний монумент відомій особі. Навіть місце для скульптури підсилює таке враження. Поруч знаходиться будівля, пов’язана з Полтавським обласним радіо, де свого часу записували голос артистки.
Це одна з тих пам’яток, історію яких краще починати не з розмірів чи матеріалу. Значно цікавіше знати, що задовго до появи тут бронзової фігури Раїса Кириченко приходила сюди працювати. У полтавській радіостудії було записано понад 200 пісень у її виконанні. Через роки голос залишився в архівах, а біля будівлі з’явився і впізнаваний образ співачки.
Де шукати пам’ятник Раїсі Кириченко
Монумент знаходиться у Полтаві на вулиці Раїси Кириченко, біля будівлі колишньої обласної державної телерадіокомпанії “Лтава”. З місцем пов’язують адресу вул. Раїси Кириченко, 1.
Для туриста орієнтир досить простий, але сама назва вулиці заслуговує на пояснення. Ім’я співачки з’явилося на карті Полтави ще до встановлення тут бронзової композиції. У 2007 році на її честь перейменували частину колишньої вулиці Рози Люксембург.
Так виникло цікаве поєднання: людина шукає пам’ятник Раїсі Кириченко і потрапляє на вулицю Раїси Кириченко. У цьому випадку назва адреси – не формальність, а ще один міський знак пам’яті.
| Параметр | Відомості |
|---|---|
| Об’єкт | пам’ятник Раїсі Кириченко |
| Місце | Полтава |
| Орієнтир | будівля колишньої ОДТРК “Лтава” |
| Вулиця | Раїси Кириченко |
| Відкриття | 13 жовтня 2012 року |
| Скульптор | Микола Цись |
| Архітектор | Юрій Олійник |
| Матеріал постаті | бронза |
Один день до дня народження
Дата на календарі для відкриття пам’ятника була підібрана дуже промовисто – 13 жовтня 2012 року.
Наступного дня, 14 жовтня, Раїсі Кириченко виповнилося б 69 років.
Співачка народилася 14 жовтня 1943 року на Полтавщині, тому відкриття фактично стало своєрідною передденною згадкою про неї. На церемонію прийшли мешканці міста, представники регіону, люди, які працювали або спілкувалися з артисткою. Був присутній і її чоловік Микола Кириченко.
До цього моменту йшли не один рік. Ідею потрібно було перетворити на проєкт, визначитися з художнім рішенням і знайти кошти для його реалізації. Гроші на майбутній монумент збирали поступово. Окремо у 2012 році з обласного бюджету на спорудження пам’ятного знака передбачили 600 тисяч гривень.
Від смерті співачки до відкриття скульптури минуло сім років. Раїси Кириченко не стало 9 лютого 2005 року.
Тут немає застиглого офіційного портрета
Якщо не знати, кому присвячена композиція, про професію людини все одно можна здогадатися.
Раїса Кириченко стоїть із розведеними руками. Жест виглядає так, ніби перед нею не вулиця, а глядацька зала. У ньому немає характерної для багатьох меморіальних скульптур нерухомої урочистості. Навпаки, автор спробував передати момент публічного виступу.
Скульптором був Микола Цись. За архітектурне вирішення відповідав Юрій Олійник.
Образ не обмежили самою людською постаттю. Навколо з’явилися предмети й орнаментальні мотиви, які поступово розкривають задум. Тут можна помітити бандуру, скрипку, рушник, калину, вінок зі стрічками. Кожна така деталь працює на спільну тему – пісня, українська культура, сцена.
Тому найменш вдалий спосіб знайомства з пам’ятником – подивитися тільки на обличчя та піти далі.
Краще спершу охопити поглядом усю композицію, а потім наблизитися. Тоді стає помітно, що бронзова Кириченко є центром значно ширшого художнього сюжету.
Спочатку тут з’явилися пісні, а вже потім бронза
Саме ця обставина, мабуть, найкраще пояснює адресу пам’ятника.
З Полтавським обласним радіо Раїсу Кириченко пов’язувала не символічна, придумана вже після її смерті історія. Вона справді працювала тут із записами. У студії накопичилося понад дві сотні пісень у виконанні артистки.
Цифра “понад 200” дозволяє інакше подивитися на місце.
Якщо одна композиція триває лише кілька хвилин, за таким обсягом записів приховані численні години роботи – репетиції, повторні дублі, співпраця з музикантами та звукорежисерами. Тепер поряд із простором, де відбувалася ця невидима слухачеві частина професії, стоїть сама виконавиця, відтворена в бронзі.
Для Полтави вийшов майже готовий меморіальний сюжет без необхідності його вигадувати.
Що заховано в деталях композиції
Пам’ятник має сенс розглядати з різних відстаней. Здалеку читається насамперед силует артистки. Зблизька увага переходить на другорядні, але цікаві елементи.
Серед них:
- бандура – інструмент, який одразу задає український культурний контекст композиції;
- скрипка, що доповнює музичну частину оформлення;
- калина та інші рослинні мотиви, які пом’якшують візуальну суворість бронзи;
- рушник і стрічки – елементи, через які автори продовжили українську тему вже поза самою постаттю;
- сценічна поза Кириченко, яка фактично об’єднує всі ці деталі в одну історію.
Перелік може здатися набором знайомих українських символів, однак у композиції вони мають цілком зрозумілу функцію. Без них перед нами була б просто портретна статуя. Разом із ними пам’ятник розповідає, чим займалася людина і з якою культурною традицією асоціювалася її творчість.
Ким була жінка, яку Полтава залишила на своїй карті
Раїса Кириченко походила з Полтавщини. Її професійна історія з часом вийшла далеко за межі області, але саме цей край залишався одним із головних географічних орієнтирів у її біографії.
Голос співачки – мецо-сопрано. Вона працювала з народним та авторським пісенним матеріалом, виступала на великій сцені й стала однією з упізнаваних українських виконавиць свого покоління.
У різні роки в її репертуарі з’являлися твори, які згодом почали сприймати майже як музичні візитівки артистки. Серед них “Я козачка твоя”, “Мамина вишня”, “Жіноча доля”, “Чураївна”.
Державне визнання теж було значним. Кириченко отримала звання народної артистки, стала лауреаткою Шевченківської премії. У 2003 році їй присвоїли звання Героя України.
Однак біля полтавського пам’ятника всі ці офіційні формулювання відходять трохи на другий план. Автори залишили місту не образ людини з переліком нагород, а образ співачки під час її головної справи.
Історія у шести датах
Довгу біографічну довідку можна скоротити до кількох точок, які допомагають зрозуміти появу пам’ятника.
| Рік | Подія |
|---|---|
| 1943 | Раїса Кириченко народилася на Полтавщині |
| 2003 | отримала звання Героя України |
| 2005 | завершився життєвий шлях співачки |
| 2007 | у Полтаві її ім’ям назвали вулицю |
| 2012 | завершили створення монумента |
| 13 жовтня 2012 року | пам’ятник урочисто відкрили |
Особливо цікаво подивитися на останні три дати. Вони показують, як особиста біографія поступово перетворювалася на частину міського простору. Спочатку ім’я з’явилося на карті, потім до нього додалася скульптура.
Чи варто включати пам’ятник у прогулянку Полтавою
Якщо цікавлять тільки найбільш відомі старовинні споруди міста, сюди можна й не потрапити випадково. Проте для маршруту, присвяченого культурі Полтавщини, пам’ятник Раїсі Кириченко є цілком логічною зупинкою.
Окремої підготовки для відвідування не потрібно. Композиція розміщена у відкритому міському просторі. Найкраща “екскурсійна підказка” теж дуже проста: перед оглядом достатньо згадати, що в будівлі поруч колись записували пісні виконавиці.
Після цього навколишній простір перестає бути випадковим фоном.
Для фото краще відійти на кілька метрів, щоб у кадрі залишилася не тільки бронзова постать, а й нижні елементи композиції. Потім можна зробити кілька ближчих кадрів – саме так добре видно музичні та декоративні деталі.
Три способи, якими Полтава зберегла одне ім’я
У випадку Кириченко цікаво рахувати не пам’ятники, а різні форми пам’яті.
Перша – звук. Записані пісні продовжують існувати незалежно від фізичних меморіальних об’єктів.
Друга – міська географія. Прізвище артистки стало назвою вулиці, якою люди користуються у звичайному повсякденному житті.
Третя – матеріальний образ. Бронзова фігура дозволила буквально побачити людину, чий голос раніше був головним способом її присутності.
Ці три речі зійшлися практично в одній точці Полтави.
Саме тому пам’ятник Раїсі Кириченко цікавий навіть без гучних визначень на кшталт “одна з головних пам’яток міста”. Його цінність набагато конкретніша. Є артистка, є будівля, в якій вона працювала, є сотні зроблених тут записів і є вулиця з її ім’ям. А між усім цим – бронзова постать із відкритими руками.
Так Полтава отримала пам’ятник, якому не потрібно штучно придумувати зв’язок із місцем. Його адреса вже містить половину історії. Іншу половину можна почути – достатньо після прогулянки знайти одну з пісень Раїси Кириченко й уявити, що колись її голос записували зовсім поруч із тією точкою, де сьогодні стоїть монумент.
