Пам’ятник нескореним полтавцям у Полтаві нагадує про одну з трагічних сторінок міської історії періоду німецької окупації. На перший погляд композицію можна прийняти за персональний монумент Олені, або Лялі, Убийвовк – саме її погруддя височіє над постаментом. Насправді задум значно ширший. Пам’ятник присвячений молодим полтавцям, пов’язаним із підпільною групою “Нескорена полтавчанка”, учасники якої діяли в окупованому місті та частина з яких заплатила за це життям.
Монумент з’явився в Полтаві у 1967 році. Відтоді минуло вже понад пів століття, змінилися назви навколишніх вулиць і саме міське середовище, проте пам’ятник зберігся. Сьогодні він належить до пам’яток монументального мистецтва місцевого значення та має охоронний номер 2797-Пл.
Де розташований пам’ятник нескореним полтавцям
Шукати пам’ятник потрібно в центральній частині Полтави, на розі вулиць Котляревського та Юліана Матвійчука. Тут є нюанс, через який у різних довідниках можна побачити неоднакові адресні орієнтири. Раніше вулиця Юліана Матвійчука мала назву Пушкіна, тому в матеріалах минулих років місце розташування монумента зазначене як перехрестя Котляревського і Пушкіна.
Для сучасної навігації правильним орієнтиром є саме вулиця Юліана Матвійчука.
Поряд знаходиться ліцей №10 імені В. Г. Короленка. Сусідство пам’ятника з навчальним закладом має окремий історичний підтекст – у цій школі свого часу навчалася Ляля Убийвовк, образ якої став центральним елементом меморіальної композиції.
| Характеристика | Інформація |
|---|---|
| Назва об’єкта | Пам’ятник нескореним полтавцям |
| Місце розташування | ріг вул. Котляревського та вул. Юліана Матвійчука |
| Місто | Полтава |
| Відкриття | 28 жовтня 1967 року |
| Центральний образ | Ляля Убийвовк |
| Присвята | учасникам підпілля “Нескорена полтавчанка” |
| Охоронний номер | 2797-Пл |
| Статус | пам’ятка монументального мистецтва місцевого значення |
Чому пам’ятник назвали “нескореним полтавцям”
Назва монумента стає зрозумілою лише в контексті подій 1941-1942 років. Після окупації Полтави в місті виникло молодіжне підпілля. У листопаді 1941 року сформувалася група, яка увійшла в історію під назвою “Нескорена полтавчанка”.
Однією з центральних постатей організації була Олена Убийвовк. Близькі називали її Лялею. На момент описуваних подій їй було трохи більше двадцяти років. До війни дівчина навчалася в Харківському університеті, однак окупація кардинально змінила її життя.
Підпільна робота складалася з багатьох невеликих, але небезпечних дій. Учасники слухали радіопередачі, отримували відомості про ситуацію на фронті, готували листівки й передавали їх жителям міста. Група підтримувала контакти з партизанами та допомагала військовополоненим. За енциклопедичними даними, підпільники підготували понад 30 найменувань листівок.
Це важлива деталь для розуміння самого пам’ятника. Перед нами не меморіал абстрактним героям війни, а нагадування про конкретну групу молодих людей, які діяли безпосередньо в окупованій Полтаві.
Трагічний фінал “Нескореної полтавчанки”
Навесні 1942 року підпільна діяльність опинилася під ударом. На початку травня розпочалися арешти. Затриманих допитували й катували, а 26 травня 1942 року шістьох учасників групи розстріляли.
Їхні прізвища пізніше з’явилися на пам’ятнику:
- Ляля Убийвовк;
- Сергій Сапіго;
- Сергій Іллєвський;
- Леонід Пузанов;
- Борис Серга;
- Валентин Сорока.
Тому погруддя Лялі Убийвовк не слід трактувати як єдиний зміст композиції. Її постать стала візуальним центром монумента, але меморіал зберігає пам’ять одразу про кількох загиблих підпільників. На це прямо вказує і його назва – “нескореним полтавцям”.
Як виглядає пам’ятник
Пам’ятник нескореним полтавцям вирішений як висока вертикальна композиція. Її силует помітний здалеку, але основні меморіальні деталі краще розглядати вже безпосередньо біля монумента.
На масивному гранітному постаменті встановлено погруддя молодої Лялі Убийвовк. Висота самого постаменту становить приблизно 4,5 метра, а погруддя – близько 1,55 метра. Завдяки таким пропорціям фігура піднята над рівнем вулиці та домінує в композиції.
Автори не намагалися перетворити пам’ятник на складну багатофігурну сцену. Навпаки, його побудовано на кількох виразних деталях: вертикальному постаменті, портретному образі, написах та іменах загиблих. Загальний силует композиції асоціюється з факелом.
На постаменті викарбувані слова “Нескореним полтавчанам жити у віках”. Поряд увічнено імена шістьох учасників підпілля. Таким чином, нижня частина монумента фактично пояснює те, що людина бачить угорі: портрет однієї дівчини тут символічно представляє історію цілої групи.
| Деталь | Опис |
|---|---|
| Основний матеріал постаменту | граніт |
| Висота постаменту | близько 4,5 м |
| Висота погруддя | близько 1,55 м |
| Головний портретний образ | Ляля Убийвовк |
| Особливість силуету | композиція нагадує факел |
| Напис | “Нескореним полтавчанам жити у віках” |
| Додатковий меморіальний елемент | імена шести загиблих підпільників |
Автори пам’ятника нескореним полтавцям
Монумент створювався як спільна робота скульпторів та архітектора. У спеціалізованому каталозі українських пам’ятників серед авторів зазначені скульптори Л. Г. Жуковська, К. С. Посполитак і Д. Г. Сова. Архітектурну частину пов’язують з В. А. Пасічним.
У деяких довідкових описах склад авторського колективу подається коротше, через що можна зустріти згадки лише про К. Посполітака, Д. Сову та В. Пасічного. Для повнішого опису пам’ятки доцільно враховувати розширений перелік авторів.
Відкрили пам’ятник 28 жовтня 1967 року. Цікаво, що це сталося через два роки після посмертного присвоєння Лялі Убийвовк звання Героя Радянського Союзу – відповідний указ датований травнем 1965 року.
Деталі, на які варто звернути увагу
У пам’ятника є особливість, яку легко пропустити, якщо просто пройти повз. Здалеку погляд майже автоматично зосереджується на погрудді. Через це може скластися враження, що весь об’єкт присвячений виключно Убийвовк.
Якщо підійти до постаменту, зміст стає іншим. Імена загиблих переводять увагу з однієї особи на всю групу. Саме тому для знайомства з монументом варто роздивитися не тільки верхню частину, а й написи.
Є й кілька фактів, які допомагають скласти цілісну картину:
- пам’ятник встановили через 25 років після розстрілу шістьох підпільників;
- “Нескорена полтавчанка” була молодіжним підпіллям, яке виникло вже під час окупації Полтави;
- центральною постаттю монумента обрали Лялю Убийвовк, але на постаменті залишили імена її загиблих товаришів;
- історичний зв’язок із місцевістю підсилює розташований поруч навчальний заклад, у якому навчалася Убийвовк;
- попри зміну назви однієї з прилеглих вулиць, сам пам’ятник залишився на своєму історичному місці.
Пам’ятник нескореним полтавцям сьогодні
Для огляду пам’ятника не потрібно підлаштовуватися під години роботи музею чи купувати квиток. Монумент знаходиться у відкритому міському просторі, тому його можна включити у звичайний маршрут центральною Полтавою.
У сучасних документах він фігурує як об’єкт культурної спадщини. Пам’ятка монументального мистецтва має охоронний номер 2797-Пл, а її внесення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України закріплене наказом від 25 лютого 2020 року №1062.
Для людини, яка вперше бачить цей об’єкт, корисно знати ще одну річ: радянський час створення монумента і реальна історія людей, яким він присвячений, – не зовсім одне й те саме. Пам’ятник був споруджений у 1967 році та відображає монументальну традицію своєї епохи, тоді як події, що лежать в його основі, відбувалися значно раніше – в окупованій Полтаві 1941-1942 років.
Саме тому пам’ятник нескореним полтавцям цікавий не лише своєю висотою, датою встановлення чи авторством. За гранітним постаментом і портретом Лялі Убийвовк стоять конкретні людські історії – молодість, підпільна робота, арешти та загибель. Якщо знати цей контекст, монумент на розі Котляревського та Юліана Матвійчука сприймається вже не просто як ще один об’єкт серед міської забудови, а як точка, через яку можна прочитати одну з найважчих сторінок історії Полтави XX століття.
