Пам’ятник коменданту фортеці російської окупаційної армії Олексію Келіну у Полтаві – одна з тих споруд, історія яких значно складніша за їхній зовнішній вигляд. Масивний кам’яний обеліск із бронзовим левом з’явився на початку XX століття, коли Російська імперія готувалася відзначати двохсотріччя Полтавської битви. Відтоді монумент пережив демонтаж окремих символів, воєнні руйнування, післявоєнне відновлення та новий етап переосмислення в незалежній Україні. Сьогодні він становить інтерес як архітектурний об’єкт, свідчення колишньої фортифікаційної системи міста та приклад того, як історичні події використовувалися для формування імперської політики пам’яті.
Де знайти пам’ятник Олексію Келіну в Полтаві
Шукати монумент потрібно в старій частині міста, неподалік від перетину вулиць Шевченка та Садової. Адресним орієнтиром слугує проспект Віталія Грицаєнка, 18. Якщо користуватися давнішими путівниками, можна натрапити на іншу назву цієї вулиці – Першотравневий проспект.
Місце для спорудження пам’ятника обрали з огляду на його історичне минуле. Колись тут проходила оборонна лінія Полтавської фортеці. Неподалік знаходилися Мазурівські ворота, через які здійснювався зв’язок укріпленого міста з навколишньою територією. Саме з цією частиною фортеці пов’язують події облоги 1709 року.
Нині навколишня забудова майже не нагадує про військове призначення місцевості. Замість земляних валів та оборонних споруд можна побачити звичайний міський простір. Проте розташування монумента допомагає приблизно уявити, де проходили колишні укріплення.
| Відомості | Характеристика |
|---|---|
| Об’єкт | Пам’ятник Олексію Келіну та гарнізону Полтавської фортеці |
| Населений пункт | Полтава |
| Орієнтир | Проспект Віталія Грицаєнка, 18 |
| Час спорудження | 1909 рік |
| Архітектурний проєкт | Олександр Більдерлінг |
| Скульптурна частина | Артемій Обер |
| Основні матеріали | Граніт і бронза |
| Первісне призначення | Увічнення оборони Полтави під час подій 1709 року |
| Тип споруди | Меморіальний обеліск зі скульптурним оформленням |
Завдяки розташуванню просто неба пам’ятник можна роздивитися з різних боків. Особливо цікаво порівняти його нинішній вигляд зі старими фотографіями, на яких збереглися деталі первісної композиції.
Чому в Полтаві встановили монумент Келіну
Поява цієї споруди була частиною значно масштабнішого задуму. У 1909 році російська імперська влада організувала святкування 200 років від перемоги над шведським військом під Полтавою. До ювілею готували урочисті заходи, впорядковували пам’ятні місця та створювали нові архітектурні об’єкти.
Одним із них став монумент, присвячений коменданту фортеці Олексію Келіну та військовим, які перебували під його командуванням. Для встановлення обрали ділянку колишнього бастіону. Таким чином, споруда мала не лише прославляти конкретну особу, а й позначати місцевість, пов’язану з обороною міста.
Відкриття відбулося в червні 1909 року під час ювілейних урочистостей. На святкування до Полтави прибув російський імператор Микола II. Його участь підкреслювала державне значення заходу для тогочасної імперської влади.
Варто розуміти, що встановлення подібних пам’ятників мало політичний зміст. Через архітектуру влада прагнула закріпити певне трактування минулого, у якому головну увагу приділяли перемозі російського війська. Український погляд на наслідки Полтавської битви, зокрема на подальше обмеження автономії Гетьманщини, у такому представленні фактично залишався поза увагою.
Олексій Келін та оборона Полтавської фортеці
Олексій Степанович Келін був офіцером російського війська. Наприкінці 1708 року його призначили комендантом Полтави. На цій посаді він відповідав за організацію оборони укріпленого міста, забезпечення гарнізону та координацію військових дій.
Навесні 1709 року шведська армія Карла XII розпочала облогу Полтави. Фортеця мала стратегічне значення, оскільки контроль над нею міг вплинути на подальший перебіг воєнної кампанії.
Оборонні споруди Полтави переважно складалися із земляних укріплень, дерев’яних конструкцій та ровів. Попри відсутність потужних кам’яних мурів, гарнізон тривалий час утримував свої позиції.
Облога завершилася після Полтавської битви, яка відбулася 27 червня 1709 року за старим стилем, або 8 липня за сучасним календарем. Перемога російської армії стала переломним моментом Північної війни.
Для українських земель наслідки цієї події були набагато ширшими за зміну співвідношення військових сил. Поразка шведської армії та її союзників, серед яких були прихильники гетьмана Івана Мазепи, посилила позиції російського царя Петра I. Надалі це сприяло звуженню політичної самостійності Гетьманщини.
Тому сучасне вивчення історії Келіна потребує врахування не лише його військової біографії, а й обставин російської присутності на українських територіях.
Як виглядає пам’ятник: архітектура та художні деталі
Здалеку споруда нагадує високий кам’яний стовп, проте зблизька стає помітною складніша побудова. Нижню частину утворюють широкі гранітні сходинки. Над ними розміщений масивний постамент, а ще вище – вертикальний обеліск із прямокутних кам’яних блоків.
Для композиції використали два матеріали, які по-різному сприймаються на тлі міської забудови. Граніт надає споруді відчуття масивності, тоді як бронзові деталі створюють виразні декоративні акценти.
Найбільше уваги привертає лев біля основи обеліска. Його фігура не просто прикрашає постамент, а є частиною символічного задуму авторів. У військовій монументальній традиції зображення цієї тварини часто використовували для уособлення сили, відваги та непохитності.
Висота пам’ятника становить приблизно 8,8 метра. Однак цей показник стосується композиції, яка зазнала змін під час повоєнного відновлення.
Хто є автором пам’ятника
Над створенням монумента працювали двоє митців, кожен із яких відповідав за окрему частину проєкту.
Олександр Більдерлінг розробив загальне архітектурне рішення. Він визначив форму обеліска, співвідношення його частин та принцип розташування декоративних елементів.
Артемій Обер займався скульптурним оформленням. Значну частину його творчості становили зображення тварин, тому бронзовий лев відповідав його професійній спеціалізації.
Композиція не передбачала встановлення портретної статуї самого Келіна. Натомість автори обрали систему військових символів, через які передавали задумане ними значення оборони фортеці.
| Частина монумента | Особливості |
|---|---|
| Основа | Гранітні уступи, що формують підвищення |
| Центральна конструкція | Масивні кам’яні блоки, складені у вертикальну композицію |
| Скульптура | Бронзовий лев біля підніжжя |
| Декоративне оформлення | Герб, меморіальні плити та металеві деталі |
| Огорожа | Опори у формі артилерійських ядер, поєднані ланцюгами |
| Первісне завершення | Бронзовий двоголовий орел, який згодом демонтували |
Важливою особливістю пам’ятника є його зв’язок із конкретною ділянкою колишніх оборонних споруд. Він не просто встановлений у міському сквері, а позначає територію, де колись проходила частина фортифікаційної системи Полтави.
Чому пам’ятник не зберіг первісного вигляду
За понад століття існування монумент неодноразово змінювався. Частина цих перетворень була спричинена політичними рішеннями, інша – руйнуваннями воєнного часу.
На початку XX століття обеліск завершувала бронзова фігура двоголового орла. Цей елемент мав виразне імперське значення. Після падіння Російської імперії його прибрали, а верхня частина споруди набула іншого вигляду.
Найбільших матеріальних втрат пам’ятник зазнав у роки Другої світової війни. Під час нацистської окупації Полтави з нього зникли бронзові прикраси. Серед утраченого були лев, герб і плити з написами.
Коли місто звільнили, постало питання відновлення монумента. Роботи тривали протягом 1947-1949 років. Майстрам довелося не просто повернути пошкоджені елементи на місце, а виготовити нові за зразками попередніх.
До відновлення залучили архітектора Лева Вайнгорта, художника Павла Горобця та майстра Василя Хому. Під час реконструкції також збільшили висоту кам’яної конструкції.
Тому бронзовий лев, який зображений на сучасних фотографіях пам’ятника Келіну, є повоєнним відтворенням скульптури, а не оригінальним виробом початку XX століття.
Що відбувається з пам’ятником Келіну сьогодні
У незалежній Україні значення монумента поступово переглядають. Причина полягає в його походженні: пам’ятник створили в межах офіційного вшанування перемоги Російської імперії, а написи на ньому формували відповідне сприйняття подій.
Питання про майбутнє споруди особливо активізувалося після початку повномасштабного російського вторгнення.
У січні 2025 року Міністерство культури та стратегічних комунікацій України ухвалило наказ № 52, яким пам’ятник Келіну внесли до переліку об’єктів, що не підлягають занесенню до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.
Водночас питання фізичного збереження архітектурної композиції та усунення імперських написів розглядали окремо. Одним із запропонованих рішень стало переосмислення об’єкта під історичною назвою “Пам’ятник на Мазурівці”.
У вересні 2026 року стало відомо про договір на виготовлення нових бронзових плит. На ці роботи передбачено 470 тисяч гривень. Підрядник має виготовити три елементи, провести необхідні вимірювання та встановити їх на кам’яну основу.
Завершити монтаж відповідно до договору планують до 20 грудня 2026 року. Станом на початок жовтня виконання всіх робіт ще не було підтверджене.
Мета такого оновлення полягає у зміні меморіального змісту споруди без обов’язкового руйнування її гранітної основи. Це дозволяє розглядати об’єкт як частину історичного міського середовища, водночас відмовляючись від первісної імперської форми вшанування.
Малопомітні деталі та цікаві факти
Історія пам’ятника містить кілька особливостей, які допомагають краще зрозуміти його місце серед інших полтавських монументів.
Насамперед варто звернути увагу на вибір території. Під час підготовки до встановлення споруди використовували історичні описи та картографічні матеріали. Це дозволило пов’язати новий об’єкт із місцем розташування колишніх укріплень.
Ще одна цікава обставина стосується авторського задуму. Попри те, що пам’ятник присвячували конкретному військовому діячеві, скульптори не створили його повнофігурного зображення. Головним художнім образом став лев.
Окремої уваги заслуговує історія відновлення. Сучасний вигляд споруди поєднує елементи різних часів, тому її не можна вважати повністю автентичним зразком 1909 року.
Упродовж існування пам’ятника змінювалися і назви прилеглих вулиць. Колишній Келінський проспект згодом став Першотравневим, а пізніше отримав ім’я Віталія Грицаєнка. Такі перейменування відображають зміни в тому, кого та які події вшановують у міському просторі.
Нарешті, пам’ятник має ще одну особливість: його сучасна історія не завершена. Оновлення меморіальних плит означає, що фотографії різних років можуть демонструвати неоднакове оформлення одного й того самого об’єкта.
Що корисно знати відвідувачам
Оглянути пам’ятник Олексію Келіну можна під час прогулянки історичною частиною Полтави. Для цього не потрібно відвідувати окрему музейну експозицію, адже монумент розташований у відкритому міському просторі.
Найцікавіше розглядати споруду зблизька. Так можна помітити відмінності між обробленими гранітними площинами та природними кам’яними виступами, побачити скульптурні деталі й оцінити пропорції всієї композиції.
Для самостійного знайомства з місцевістю варто врахувати декілька моментів:
- Пам’ятник знаходиться поблизу перехрестя вулиць Шевченка та Садової;
- Старі карти й туристичні описи можуть містити попередню назву проспекту;
- Історичне розташування Мазурівських воріт допомагає зрозуміти, чому монумент встановили саме тут;
- Під час реконструкцій окремі частини пам’ятника змінювали, тому архівні знімки можуть відрізнятися від сучасних;
- Перед відвідуванням бажано враховувати можливі тимчасові обмеження доступу, пов’язані з ремонтними роботами.
Для тих, хто хоче дізнатися більше про військову історію міста, корисним продовженням знайомства стане вивчення матеріалів про Полтавську фортецю та події Північної війни.
Важливо лише пам’ятати, що історія Полтавської битви не обмежується російським і шведським військами. Українські землі були безпосереднім місцем бойових дій, а політичні наслідки кампанії суттєво вплинули на подальшу долю Гетьманщини.
Яке місце монумент займає в історії Полтави
Пам’ятник коменданту фортеці російської окупаційної армії Олексію Келіну у Полтаві цікавий не лише своїм віком чи архітектурними особливостями. Його історія показує, як одна споруда може набувати різного значення залежно від суспільних обставин.
Спочатку монумент був інструментом імперського вшанування військової перемоги. Пізніше його зовнішність змінили революційні події та Друга світова війна. У сучасній Україні предметом уваги стало вже не тільки збереження каменю й бронзи, а й історичне повідомлення, яке передає пам’ятник.
Для дослідників міського середовища це цінний приклад багатошарової спадщини. У його композиції поєдналися художні рішення початку XX століття, результати повоєнної реставрації та сліди пізніших змін.
Огляд пам’ятника дозволяє краще зрозуміти, чому історичні об’єкти потребують не лише догляду, а й пояснення обставин їхнього виникнення. Саме такий підхід допомагає відокремлювати знання про минуле від політичних уявлень, які свого часу прагнули закріпити за допомогою монументальної архітектури.
