Побачити Івана Котляревського в Полтаві можна не лише на сторінках книжок чи в музейних експозиціях. У центральній частині міста стоїть пам’ятник письменникові, історія якого сама могла б стати сюжетом окремої розповіді. Гроші на нього збирали громадою, дозвіл на спорудження довелося чекати, а на відкриття до Полтави приїхали люди, чиї імена сьогодні займають цілі розділи в історії української культури.
Зовні пам’ятник Івану Котляревському у Полтаві досить стриманий. Немає великої постаті на повний зріст або складної багатофігурної сцени. Над гранітною основою піднімається бронзове погруддя. Проте найцікавіше починається, якщо не поспішати й роздивитися постамент з різних боків. На ньому розміщені композиції за мотивами творів Котляревського. Тому монумент одночасно показує самого автора і нагадує про створений ним літературний світ.
Де шукати пам’ятник Котляревському в Полтаві
Пам’ятник розташований на перехресті вулиць Котляревського та Небесної Сотні. Це центральна частина Полтави, тож окремої поїздки далеко за межі звичних туристичних маршрутів не потрібно.
Колись ця міська локація виглядала і називалася інакше. На початку XX століття монумент встановлювали на Протопопівському бульварі. Змінювалися назви вулиць, забудова навколо і саме місто, а пам’ятник залишився на своєму місці.
| Що потрібно знати | Дані |
|---|---|
| Кому присвячений | Івану Петровичу Котляревському |
| Де розташований | перехрестя вул. Котляревського і вул. Небесної Сотні |
| Місто | Полтава |
| Відкритий | 1903 року |
| Скульптор | Леонід Позен |
| Архітектор | Олександр Ширшов |
| Матеріали | бронза, граніт |
| Статус | пам’ятка монументального мистецтва національного значення |
Місце для такого монумента в Полтаві цілком закономірне. Котляревський народився тут 1769 року, жив у місті та був тісно з ним пов’язаний. Полтава для письменника – не умовна точка на біографічній карті, а місто, в якому минула значна частина його життя.
Пам’ятник, який цікаво розглядати зблизька
Головний елемент композиції – бронзове погруддя Котляревського. Воно встановлене високо над рівнем землі на масивному гранітному постаменті. Автором портретної скульптури був Леонід Позен.
Образ письменника виконаний без надмірної урочистості. Котляревський тут не перетворений на абстрактного героя з демонстративною позою. Перед глядачем передусім портрет конкретної людини.
Архітектурну частину пам’ятника розробляв Олександр Ширшов. Вертикальний постамент візуально піднімає невелике погруддя і водночас дає достатньо простору для додаткових деталей.
І ось ці деталі легко пропустити.
На гранях постаменту можна побачити рельєфні композиції, створені за мотивами “Енеїди”, “Наталки Полтавки” та “Москаля-чарівника”. Завдяки такому рішенню автори не стали буквально оточувати Котляревського книжками, театральними декораціями чи численними персонажами. Його творчість показали окремими сценами.
Виходить своєрідний подвійний портрет. Угорі знаходиться сам письменник, унизу – образи його творів.
Чому пам’ятник з’явився саме на початку XX століття
Щоб зрозуміти історію пам’ятника Котляревському у Полтаві, потрібно повернутися ще в XIX століття.
1898 року виповнювалося сто років від появи першого видання “Енеїди”. Саме ця поема стала твором, з яким ім’я Котляревського нерозривно пов’язане в історії нової української літератури. Ідея спорудити письменникові пам’ятник виникла ще до ювілею.
Але між “вирішили встановити” та “встановили” виявилася довга дистанція.
Майбутній монумент фінансували не просто з одного адміністративного бюджету. На нього збирали пожертви. У 1895-1898 роках було отримано 11 768 карбованців 67 копійок. Сам механізм появи пам’ятника тому багато говорить про ставлення сучасників до Котляревського: люди фактично складалися на його спорудження.
Остаточне відкриття відбулося лише через кілька років після ювілейної дати.
День, коли біля одного пам’ятника зібралася українська культура
Урочистості пройшли 30 серпня 1903 року за старим стилем, що відповідає 12 вересня за сучасним календарем.
Якщо просто записати цю дату в таблицю, легко втратити найцікавіше. Значення відкриття визначав не стільки календар, скільки люди, які тоді опинилися в Полтаві.
Серед гостей були Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Микола Лисенко, Олена Пчілка, Панас Мирний, Василь Стефаник, Михайло Старицький та інші діячі української культури.
Сьогодні ці прізвища зазвичай зустрічаються окремо – в літературі, музиці, біографічних довідниках. У вересні 1903 року багато їхніх власників фізично перебували в одному місті й приїхали сюди через відкриття пам’ятника Котляревському.
Саме тому подію некоректно уявляти як коротку церемонію, під час якої з монумента просто зняли покривало. Для тогочасного українського культурного середовища Полтава на кілька днів стала місцем великої зустрічі.
Українська мова стала окремою частиною історії відкриття
У цієї події був і складніший контекст. Пам’ятник відкривали за часів Російської імперії, коли українська мова перебувала під адміністративними обмеженнями.
Навіть під час урочистостей виникло питання, якою мовою дозволять виголошувати промови. Використання української обмежували, що створило доволі парадоксальну ситуацію: у Полтаві відкривали пам’ятник авторові “Енеїди”, але вільно виступати українською на заході було проблематично.
Олена Пчілка все ж виголосила свою промову українською.
Через цей епізод відкриття отримало ще один зміст. Пам’ятник був присвячений конкретному письменникові, але події навколо нього торкнулися значно ширшого питання – місця української мови та культури в публічному просторі того часу.
Від “Енеїди” до “Наталки Полтавки” – що заховано на постаменті
У пам’ятника є деталь, завдяки якій його можна буквально “читати”.
На постаменті представлені три твори Котляревського:
- “Енеїда” – поема, перші частини якої вийшли друком наприкінці XVIII століття;
- “Наталка Полтавка” – п’єса, події якої пов’язані з Полтавщиною і яка стала одним із найвідоміших українських драматичних творів;
- “Москаль-чарівник” – ще одна драматична робота письменника.
Ці композиції потрібні не для заповнення порожньої поверхні граніту. Вони пояснюють, за що саме Котляревському встановлено монумент.
Людина може навіть нічого не знати про історію його створення, але після огляду постаменту отримає три конкретні підказки щодо творчої спадщини письменника.
Історія одного викраденого рельєфу
Життя пам’ятника після 1903 року також не було абсолютно спокійним. Один із рельєфів пережив окрему детективну історію.
У 2008 році з постаменту зникла бронзова композиція, присвячена “Наталці Полтавці”. Оригінальний елемент пам’ятника викрали.
Пізніше рельєф знайшли. Після тривалої перерви, у 2019 році, оригінальну композицію повернули на її місце.
Ця деталь особливо цікава тому, хто бачив фотографії пам’ятника різних років: зовнішній вигляд постаменту в певний період справді відрізнявся.
Основні дати без зайвої плутанини
Історія пам’ятника охоплює кілька часових відрізків, тому дату 1903 року не варто сприймати як єдину важливу.
| Період або дата | Що відбулося |
|---|---|
| 1890-ті роки | активізувалася підготовка до створення пам’ятника |
| 1895-1898 роки | тривало збирання пожертв |
| 1898 рік | 100-річчя першого видання “Енеїди” |
| 1903 рік | пам’ятник урочисто відкрили в Полтаві |
| 2008 рік | викрали рельєф “Наталка Полтавка” |
| 2019 рік | оригінальний рельєф повернули на пам’ятник |
Таким чином, спорудження монумента не було одноразовою акцією. Від задуму та збору грошей до урочистого відкриття минули роки, а окремі частини пам’ятника продовжували мати власну історію вже у XXI столітті.
Хто створив пам’ятник Івану Котляревському
У коротких описах автором пам’ятника часто називають Леоніда Позена. Це правильно щодо скульптурної складової, однак повна відповідь трохи ширша.
Позен працював над бронзовим погруддям Котляревського та художніми елементами композиції. Він був добре знайомий із Полтавою і залишив помітний слід у скульптурному мистецтві свого часу.
За архітектурне вирішення постаменту відповідав Олександр Ширшов.
Таке розділення роботи добре помітне і в готовому монументі. Скульптура та рельєфи відповідають за портрет і сюжет, тоді як архітектура збирає ці елементи в єдину вертикальну конструкцію.
Котляревський і Полтава – зв’язок, який не закінчується біля пам’ятника
Іван Котляревський народився в Полтаві 1769 року. Тому місто може розповідати про письменника не одним монументом.
У Полтаві діють літературно-меморіальний музей письменника та музей-садиба Івана Котляревського. Збереглися й інші міські прив’язки до його імені. Через це пам’ятник зручно сприймати як одну точку великого маршруту, а не ізольовану скульптуру.
Особливо цікаве зіставлення самого монумента з садибою. Пам’ятник показує Котляревського вже як визнаного письменника, якому суспільство спорудило меморіальний об’єкт. Садиба, навпаки, повертає відвідувача до побутового середовища та особистої історії.
Разом ці місця дають набагато об’ємніше уявлення про постать письменника.
Деталі, на які варто звернути увагу під час огляду
Біля пам’ятника легко затриматися лише на хвилину: подивитися на погруддя, зробити фотографію і продовжити прогулянку. Але в такому разі значна частина композиції залишиться непоміченою.
Найкраще обійти постамент навколо. Тоді стають видимими рельєфи й можна порівняти, як автори монумента передали різні літературні сюжети.
Варто звернути увагу і на різницю матеріалів. Темна бронза погруддя та декоративних елементів контрастує з кам’яною основою. Здалеку завдяки цьому насамперед читається силует Котляревського, а зблизька погляд переходить до менших деталей.
Ще один цікавий момент – масштаб. Монумент не намагається домінувати над цілим кварталом. Його сприйняття залежить від близької дистанції, тому він добре вписаний у міський простір.
Кілька фактів, які пояснюють значення пам’ятника
За одним полтавським монументом приховано одразу кілька різних історій:
- пам’ятник споруджували за кошти, які надходили у вигляді громадських пожертв;
- зібрана в 1895-1898 роках сума становила 11 768 карбованців 67 копійок;
- урочисте відкриття відбулося 1903 року, хоча століття першого видання “Енеїди” припадало на 1898-й;
- для участі у відкритті до Полтави приїхали відомі письменники, музиканти та громадські діячі;
- постамент містить не абстрактний орнамент, а композиції, пов’язані з конкретними творами письменника;
- один з історичних бронзових рельєфів був викрадений у XXI столітті, але згодом його повернули.
Є й символічна деталь, яка майже стирає часову відстань між самим Котляревським і відкриттям його пам’ятника. На урочистостях 1903 року була Варвара Лелечиха, яка знала письменника особисто та в молодості працювала в його господарстві. На той час вона була вже надзвичайно літньою людиною.
Отже, відкриття відбувалося не в цілком “музейну” епоху, коли Котляревський залишився тільки історичною постаттю. Серед присутніх ще була людина з безпосередньою пам’яттю про нього.
Чому пам’ятник варто включити до прогулянки Полтавою
Пам’ятник Івану Котляревському у Полтаві цікавий передусім своєю багатошаровістю. На одному невеликому міському майданчику зустрічаються біографія письменника, історія “Енеїди”, український театр, громадська ініціатива кінця XIX століття та культурне життя початку XX століття.
Для звичайної прогулянки це зручна точка в центрі міста. Для людини, яка цікавиться літературою, – можливість побачити один із ранніх монументів українському письменникові. А якщо розглядати пам’ятник разом із музеями Котляревського, він стає частиною значно більшої історії про те, чому Полтава займає особливе місце в біографії автора.
Сам монумент при цьому не потребує довгого пояснення, щоб справити враження. Достатньо підійти ближче, обійти гранітний постамент і знайти три літературні сюжети. Після цього звичайне погруддя, повз яке можна було б пройти за хвилину, відкривається інакше – як пам’ятник, у деталях якого понад сто років зберігається цілий фрагмент культурної історії Полтави.
